Погода: Мошни C Графік роботи: Пн-Чт: 8.00 - 17.15, Пт: 8.00 - 16.00 (Обідня перерва: 13.00 - 14.00)
Відомі уродженці 01 чер 2015 12:38

Гречуха Михайло Сергійович

Гречуха Михайло СергійовичМиха́йло Сергі́йович Гречу́ха (* 6 (19) вересня 1902, село Мошни Київської губернії, тепер Черкаського району Черкаської області — † 15 травня 1976, Київ) — український радянський партійний і державний діяч, керівник Верховної Ради УРСР. Член ЦК КПУ в 1938 — 1961 р. Кандидат в члени ЦК КПРС в 1956 — 1961 р. Депутат Верховної Ради УРСР 1-5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 1-5-го скликань.

Біографічні відомості
Народився 6 (19 вересня) 1902 року в селі Мошнах Черкаського повіту Київської губернії (нині Черкаського району Черкаської області) в сім'ї селянина-бідняка. Трудову діяльність розпочав у 1916 році робітником маловисківського цукрового заводу. Один із активних учасників створення Комітетів незаможних селян в українських селах.

В комсомолі — з 1922 року, секретар комсомольської ланки в Мошнах, голова секретаріату районної профспілки, завідувач районного відділу народної освіти, секретар, голова Стеблівського виконкому районної ради. Член ВКП(б) з 1926 року. У 1928–1931 роках працював інструктором, завідувачем Організаційно-інструкторським відділом Шевченківської окружної ради у Черкасах. З 1931 року працював начальником планового сектору Укршляхбудтресту в Харкові. У 1932–1936 роках навчався в Харківському автодорожньому інституті. Два роки працював інженером-механіком в Управлінні Південної залізниці. У 1938 році — виконуючий обов'язки секретаря виконкому Харківської обласної ради. У 1938 році — 2-й секретар Житомирського обкому КП(б)У, в 1938—1939 роках — 1-й секретар Житомирського обкому КП(б)У, член ЦК КП(б)У.

Гречуха Михайло СергійовичВід липня 1939 року до травня 1961 року — член Політбюро (від 1953 року — Президії) ЦК КП(б)У.
Від 27 липня 1939 року до 15 січня 1954 року — голова Президії Верховної Ради УРСР. 1950 року пропонував Сталіну перейменувати Херсон в Сталінодніпровськ.

15 січня 1954–1959 роках — перший заступник, у 1959–1961 роках — заступник Голови Ради Міністрів УРСР. У 1962–1966 роках — радник при Раді Міністрів УРСР.

Від 1966 року — персональний пенсіонер.

Жив у Києві. Помер у Києві 15 травня 1976 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 7).

Нагороди
Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Богдана Хмельницького 1-го ступеня, медалями.
Наверх