"НЕ СЛОВОМ, А ДІЛОМ! П'ЯТЬ РОКІВ З ЖИТТЯ МОШЕН": ЧАСТИНА ПЕРША "ЯКЩО НЕ МИ, ТО ХТО?! ФОРМУВАННЯ ДІЄВОЇ ГРОМАДИ" (ФОТО)

2014 рік змінив Україну і українців. Можна по різному ставитись до подій Революції Гідності і російсько-української війни, та всі ми стали іншими. З’явилася впевненість, що наша доля і наше майбутнє залежить від кожного з нас. З’явилася відповідальність не лише за себе, а й за тих, хто живе в сусідньому дворі, в сусідньому селі, в іншій області…

Навіки закарбується в пам’яті той січневий вечір 2015-го, коли, попри негоду, сотні мошнівців на колінах зустрічали загиблого у бою з російським агресором українського Героя сучасності Максима Преснякова. Як потім неодноразово всім селом, від мала до велика, допомагали волонтерам збирати допомогу українським захисникам на сході нашої країни…

З певним «острахом» поглядають в бік Мошен і деякі «державні мужі» і чиновники, яких небайдужа позиція згуртованих мошнівців примусила нарешті виконувати свою безпосередню роботу. Про протесні акції через дороги державного значення в Мошнах говорила тоді вся країна. І вони таки досягли цілі.

Не можна не згадати і чисельні сільські «толоки», коли мошнівці гуртом виходили на прибирання села, і «місцеві» ініціативи, коли сусіди облаштовували зони для відпочинку на своїх вулицях, і багато іншого. Саме тут народилося гасло «Разом зробимо село кращим!»…

Показовим тут є і позиція сільської влади. На одній з перших акцій «дорожніх війн» довелось стати свідком розмови одного «високопосадовця» і Голови села Мошни Богдана Шкарбути. Пихатий чиновник вимагав від Голови «припинити цей безлад», на що Богдан Вікторович раз і на завжди «відрізав» - «мене обрали люди, і я буду з ними до кінця!»

Саме так, в тісній співпраці ініціативних мошнівців і за сприяння Голови села і сільської ради і народжувалася дієва Мошнівська Громада, на яку із білою завистю дивляться сусіди…

Далі буде…