Ніна Дробиш наряджає до свят кактуси

Теги: Ніна Яківна Дробиш, мошни, новини мошни, історія мошни, черкаський район
Ніна Яківна Дробиш із села Мошни на ЧеркащинНіна Яківна Дробиш із села Мошни на ЧеркащинНіна Яківна Дробиш із села Мошни на Черкащині біля кактусів. Жінка кілька років наряджає їх до новорічних і різдвяних свят. Цьогоріч прикрасила рослини на тиждень раніше ”Ну то що, гарні?” — заводить до зали у своїй домівці Ніна Дробиш, 69 років, із села Мошни на Черкащині. Між телевізором і трельяжем у кімнаті Ніни Яківни стоять два великі кактуси, прибрані по-новорічному. Вищий переливається гірляндами. Одному кактусу 35 років, другому — 28. Перший 1,5 м заввишки, стебла іншого сягають 2,3 м. На новорічні свята жінка наряджає рослини замість ялинок. Односельці приходять фотографуватися біля них. Ніна Дробиш днями святкуватиме 70-річчя. Кактуси вирощує півжиття. Раніше жінка ставила штучну ялинку. А потім викинула її.

— Нащо мені штучна, якщо така зелена красота стоїть! — Ніна Яківна відхиляє дощик, показує міцні кактусові гілки. Пам’ятає точно: посадила менший кактус 6 листопада 1974-го.

— Купила його в магазині у Золотоноші (райцентр Черкащини. — ”ГПУ”). Отаку манушечку, в горнятці з піском, — показує кілька сантиметрів, розвівши вказівний і великий пальці.

— А цей, вищий — молодший. Останні 14 років підрізаю його навкруги й зверху. Кращі обрізки людям даю. Хай садять і мають те, що і я. Од доброї душі. Кактуси ростуть у великих, обшитих світло-зеленою тканиною виварках. Між ними — зелений Дід Мороз.

— Він теж давній, має зо 30 років. Був червоний, але шуба вигоріла, то пофарбувала емульсіонкою. Дивіться, а що в нас тут за наряди, — показує незвичні старі іграшки, деяким із них півстоліття.

— Вовка й Зайця я купляла ще за руп шістдесят. Рижа Лисиця й Вовк виліплені з пластиліну. А це ж Лелеченька рідна. По-вуличному мене називають Лелека. Прадіда так прозвали, бо був бідняком, мав клуню з лелечим гніздом. Він хотів перенести гніздо в інше місце, бо клуня похилилася. Дивиться, а під ним жіночий ридикюль із золотими грошима й коштовностями. Прадід купив на то все два угіддя, став куркулем. Але якось їхав через лід, провалився. Утопилися і коні, і дід. Тільки кожух зверху.

Зі стовбура вищого кактуса стирчать десять гілок - ”язиків”. Із них ростуть маленькі пагінці. За словами Ніни Яківни, кактус називають молочаком, бо гіркий.

— Якось обрізала гілки й попробувала язиком вже сухого ножа. То аж усе підборіддя пекло, — згадує жінка. Вищий кактус із дому виносили лише раз. Кілька років тому Ніна Яківна разом із покійним чоловіком Станіславом Алекнасом повезли більшу рослину на сільську виставку, яку проводили на День незалежності:

— Замість коляски поклали дошки, поставили його. На повороті нас розгойдало. Думали, що мотоцикл перекинеться. Ніна Дробиш народилася в Мошнах. Працювала на місцевому цукровому заводі. 13 років трудилася на Донбасі, куди її ще замолоду направив комсомол. Три роки тому Ніна Яківна поховала чоловіка. Дітей подружжя не мало.

Любов КАРНАРУК, "Газета по-українськи" №753 за 19.12.2008. Рубрика Україна скачать dle 10.4фильмы бесплатно
14-12-2015, 07:56. Переглядів: (1984). Коментарів: (0)

Комментарі


Схожі новини