Лешек – Владислав Городецький та Михайло Філіпченко в Мошнах

Теги:
Лешек – Владислав Городецький та Михайло Філіпченко в МошнахЛешек – Владислав Городецький та Михайло Філіпченко в МошнахВивчаючи історію колишнього містечка Мошни довелося познайомитися з багатьма архівними матеріалами, а також матеріалами з відомої інтернетної «Вікіпедії». Зокрема, мене цікавили сторінки біографії відомого архітектора Владислава Городецького. В Черкасах та Мошнах донині залишилися його архітектурні дива. Стало відомо, що саме з Мошен почалася його тріумфальна хода як унікального архітектора. Сподіваюся, що у майбутньому читачі зможуть познайомитися з мошнівських періодом життя Л.В.Городецького. Але, сьогодні розмова буде про іншого генія України – Т.Г.Шевченка.

Здається, який тут зв’язок з відомими особистостями різних епох? Дійсно, прямого зв’язку немає, та знайшлося щось, що було спільним у біографії цих людей. В результаті пошуку знайшлося старе та досить нечітке фото де зафіксовані Владислав Городецький та Михайло Філіпченко в Мошнах. Останній, на той час був черговим керуючим Мошногородищенським маєтком княгині Катерини Балашової – внуки М.С.Воронцова.

На світлині окрім відомих історичних особистостей зафіксована будівля керуючого Мошногірським парком М.С.Воронцова, що знаходилася під горами на території колишнього управління парком та Мошнівською економією. Як виявилося, саме в цьому будинкові були укладені угоди з тоді ще не дуже відомим загалу архітектором. Без сумніву, таке фото – неабияка удача пошуковця, та ще більшою стала та удача коли вдалося з’ясувати історію тієї будівлі. Що ж відомо про той будинок? Немало…

Збудований він був у 1819-1820 роках як економія маєтку та житло для відставного ад’ютанта М.С.Воронцова – Івана Тимофійовича Ягницького, на той час першого керуючого Мошногородищенським маєтком Воронцових. А це означає, що саме в цьому будинкові розроблялися остаточні плани побудови знаменитого парку в англійському стилі, готувалися проекти осушення боліт та проект копаної ріки Вільшанка, башти Святослава та храму в Мошнах. У цьому переліку далеко не всі рішення, що були зреалізовані тієї пори на мошнівських теренах.

Нині достеменно відомо, що ця будівля зіграла неабияку роль в біографії Кобзаря.

Відомо те, що в цій будівлі неодноразово побував та навіть деякий час проживав Т.Г.Шевченко. З Іваном Тимофієвичем Ягницьким поет здавна мав досить дружні стосунки. Побував Тарас тут ще до свого заслання, що відбилося в його творчості. Саме завдяки проханням Тараса, перше видання «Кобзаря» спонсори Симиренки передали Ягницькому. Таким чином та славетна книга вперше з’явилася в Мошнах. Останній раз він був у цьому будинку в 1859 році під час його арешту та етапування з Пекарів до Черкас, та на зворотньому шляху до Києва. Цікаво те, що привезений 13 липня поліційним човном з Михайлівської гори до управи містечка Мошен, поет – богохульник спочатку був поселений становим приставом Ф.В.Добржинським в будинок Нагановського, (так звану станову квартиру) де провів всього 2 дні. Довідавшись про арешт П. Ф. Симиренко та двоюрідний брат В. Г. Шевченко - управитель палацу князів Лопухіних у Корсуні, приїздили до І.Т.Ягницького поклопотатися про заарештованого Т.Г.Шевченка. Це було зробити неважко, бо І.Т. Ягницький був  
давній приятель П. Ф. Симиренка та хрещений батько його доньки Наталії. Після того візиту Шевченкові було дозволено залишити станову квартиру й оселитися під горами, де він відвідував палац і парк князя Воронцова, обійстя службовців М. П. Ярового, Г.Грудзинського та Ф. Й. Липомана (двом останнім Шевченко згодом передавав вітання з Петербурга в листі до В. Г. Шевченка від 10 вересня 1859 р. З 18 липня поспілкувавшись із земським справником В.Табашниковим у Черкасах, Шевченко 22 липня знову був доправлений до оселі Ягницького. Тут він закінчив свій відомий вірш «Минаючи убогі села…». Саме з цього місця, що зафіксоване на фото, 26 липня1859 року Тарас був відправлений етапом до Києва, а звідти  до Петербурга. 

Схоже на те, що оселя зафіксована на світлині, за примхою Долі стала останньою оселею де перебував поет у Мошнах. У подальшому він був доставлений возом у супроводі призначених охоронців до Києва. Дорогою вони заїхали в Корсунь, переночувавши там в родича В.Г.Шевченка. У Києві Т.Г.Шевченко на вільному поселенні чекав вирішення своєї долі. Саме тоді Максимовичі привезли йому залишену в них валізу з грошима, на які Тарас мріяв купити собі хату в Україні. Далі після бесіди з високими поліційними чинами

знаменитий бунтар був етапований у північну столицю. Там і помер, так і не дочекавшись дозволу повернутися до України. А що стосується достовірності цих рядків, то вони чітко підтверджуються в листах та творчості Кобзаря, його офіційних біографічних даних. Здається, нічим не примітне містечко Мошни в біографії Т.Г.Шевченка посідає далеко не останнє місце, наряду з Моринцями, Кирилівкою та Каневом…

На жаль, та споруда дотепер не збереглася. У 1943 році вона була спалена фашистами разом із прилеглими будівлями урочища Підлісся. За спогадами очевидців те урочище було розстріляне німцями з мосту через р. Вільшанку з крупнокаліберного кулемета трасуючими кулями. Згоріли колишні будинки полковника Грудзинського, Ярового та Липомана. А пізніше був сплюндрований і знаменитий парк М.С.Воронцова.

Сьогодні на місці оселі Ягницького стоїть відбудований будинок, в якому колись було лісництво та магазин, але до біографії Шевченка та споруда ніякого відношення не має. На фото відбудованої споруди можна знайти деякі елементи схожості, та все ж, історично цінним  залишилося лише місце, де вона тепер стоїть…

Звісна річ, що існує оригінал цієї світлини, схоже на те, що він знаходиться у нащадків М.Філіпченка. Моє величезне прохання до них. Шановні, передайте копію цього фото до Черкаського обласного краєзнавчого музею, або до музею Кобзаря у Мошнах за адресою: 19615. с.Мошни, вул. Т.Г.Шевченка. буд. 14. Громада з вдячністю сприйме Вашу турботу.

Краєзнавець Сергій Гречуха.

скачать dle 10.4фильмы бесплатно
29-07-2015, 08:47. Переглядів: (1003). Коментарів: (0)

Комментарі


Схожі новини