"ЗАГОСТРЕНЕ ВІДЧУТТЯ ТОГО, ЩО САМЕ ТИ ПОТРІБЕН СЬОГОДНІ СВОЇЙ КРАЇНІ, ЯКА СТІКАЄ КРОВ'Ю, НЕ ДАЄ ОПУСКАТИ РУКИ", - ЛЕСЯ КОНСТАНТИНОВА

Волонтери — скарб народів. Спочатку волонтерами називали людей, які добровільно та виключно із власного бажання вступали на військову службу в деяких європейських країнах. Нині від цього громіздкого визначення „волонтерство” залишилося лише слово „добровільно”. А також додалося ще й безкоштовно.

Волонтер (англ. - доброволець) – людина, яка вільно, а не переслідуючи якісь корисливі цілі, займається діяльністю на користь суспільства.
Після Революції Гідності волонтерство стало частиною світогляду українців.

Загострення відчуття того, що саме ти потрібен сьогодні своїй країні, яка стікає кров’ю, не дає опускати руки. Штовхає, не дивлячись ні на що, бути там, де я потрібен своїй Батьківщині. Якщо ми сьогодні перестанемо робити те, що робимо, на наше місце ніхто не стане. Тому, що мало усвідомити, що йде війна, потрібне щось більше, щоб стати волонтером, потрібно щоб у душі щось померло і народилось водночас.

Тут не стріляють, і люди потроху почали забувати, що в країні війна, що десь у окопі помирає чиясь дитина… У нас сьогодні люди втратили те давнє, наше, українське єство, яке говорило, що чужих дітей не буває. Діти - це майбутнє нації, найдорожчий скарб будь якої країни.

Про війну з екранів телевізора лунає лише суха статистика, яка більшості пересічних громадян ні про що не говорить. А за кожним повідомленням про «200- тих» біль і горе…

Ви питаєте, що найважче…Знаєте, найважче не пошуки, де взяти пальне, кошти, щоб закрити потреби, не безсонні ночі у дорозі на Схід, не обстріли снайперів, коли ти не їдеш, а летиш, щоб проскочити. Важко і страшно, коли хлопці на самому нулі під Мар’їнкою смажать у «цинку» якусь картоплю, ту, що колись привезли волонтери, бо про них забуло командування і вони уже місяць без води і їжі, і набої уже закінчуються, рації не працюють, ще й командир десь утік.

Коли на Світлодарській дузі хлопці радіють твоєму приїзду, як діти. За двісті метрів «сепари», а вони летять на «бетері» до волонтерів, бо окрім волонтерів добровольчі батальйони нікому не потрібні, бо у волонтерів вода і ліки, бо волонтер для них означає - життя.

Мало хто говорить про те, що Добробати – це теж волонтери. Добровольцям, навіть тим, які прикомандировані до бригад, не платять зарплату, не дають форму і амуніцію, вони не отримують пайків. Одне чим забезпечує їх держава – це зброя, але за кожен патрон потрібно відзвітувати. От і допомагають «волонтери» – «волонтерам».

А найважче і найстрашніше те, що ти везеш «замовлення» на передову, а командира, який замовляв тепловізор, уже немає живого.

Для хлопців і дівчат, які на передовій, ми будемо робити усе, що в наших силах, а якби могли, то прихили би до них Небо.




Post Scriptum від редакції: Родина мошнівських волонтерів Лесі і Григорія Константинових давно відома далеко за межами села, району і області. Готуючи цей матеріал, не можемо не розповісти про показову ситуацію: "Гриша, привіт! Зі святом! Пару слів до Дня волонтерів скажете? - Привіт! Дякую за вітання. Там Леся скаже, я з самого ранку вже пів-Черкас об'їздив - хлопцям треба буржуйки, шукаю, домовляюся, купую залізо, сварку... ціни злетіли, капец! Та обіцяли привезти - маємо виконувати..." ... От так святкують свій День волонтери...