Медична реформа: Як і за що пропонують платити українцям

На початку жовтня до Верховної Ради України було подано проект закону №9163 "Про фінансування охорони здоров'я та загальнообов'язкове страхування".

Поки законопроект перебуває на розгляді, журналісти з'ясували, як фінансуватиметься система охорони здоров'я та які медичні послуги для українців покриватимуться державним бюджетом.



За задумом ініціаторів проекту нова бюджетно-страхова модель зможе забезпечити медичною допомогою все населення країни за національними медико-економічними стандартами.

Очікується, що нова модель значно скоротить особисті витрати українців на медичні послуги. За даними 2017 року, система охорони здоров'я на 60% фінансувалася з гаманців пацієнтів, і лише 40% витрат покривав державний бюджет.

Не менш важливо, що законопроект дозволить відновити паліативний, хоспісний та реабілітаційний сектори медицини, які сьогодні мало представлені на території країни.

Охорона здоров'я отримає багатоканальне фінансування. Кошти будуть відраховуватися з: державного бюджету та фондів загальнообов'язкового страхування (близько 30%), позабюджетних фінансів загальнообов'язкових страхових внесків (50-60%), місцевих бюджетів (близько 10%) і особистих грошей пацієнтів, які також можуть бути представлені у вигляді добровільного медичного страхування, благодійних фондів та міжнародної допомоги (близько 15%).

Оскільки застрахованими повинні бути всі, в законопроекті розписали, хто має сплачувати страхові внески.

За працюючих громадян щорічний або щомісячні внески має виплачувати роботодавець. Фізична особа-підприємець робитиме внески самостійно, це правило також стосується людей, які займаються незалежною професійною діяльністю.

Загальнообов'язкове страхування непрацюючих громадян покривається з бюджету органів місцевого самоврядування. Ви знаєте, що гроші ходять за пацієнтом, а тому фінансування з бюджету розраховуватиметься на кількість населення, а не наданих медичних послуг.



З бюджету країни фінансуватиметься базова програма медичного забезпечення. До неї входять: екстрена медична допомога, програми СНІД-туберкульоз державного і місцевого рівня, паліативна допомога, лікування невідкладних та інших станів, що загрожують життю пацієнта, а також допомога у зв'язку із вагітністю та пологами, і медична допомога дітям до 16 років.

Загальнообов'язкове медичне страхування покриє витрати українців на лікування, діагностику, профілактику, реабілітацію, а також медикаменти в разі хвороби або травми, обумовлених у межах договору програми.

Крім того, за ці кошти фінансуватиметься вторинна і третинна медична допомога і частково первинна. Щоправда, пацієнт повинен отримати направлення від терапевта, щоб діагностика або візит до лікаря вторинної медицини фінансувалися Національною службою здоров'я.

З власної кишені доведеться платити за надання окремих видів медичних послуг додаткового попиту.



Законопроект передбачає створення Резервного Фонду загальнообов'язкового медичного страхування. Всі кошти, отримані від страхових внесків, збиратимуться на спеціальних рахунках Національного банку України. Цільове призначення коштів і всі страхові виплати контролюватимуться Національним медичним страховим агентством. Річний внесок за кожного працівника, за прогнозами ініціаторів законопроекту, коштуватиме приблизно 4783 гривні, або ж 398,56 гривень щомісячних платежів.

З огляду на те, що в Україні 17,9 мільйонів економічно-активного населення, така ціна загальнообов'язкового страхування дозволить протягом 3-5 років забезпечити населення якісною, доступною і наданою за новими стандартами медичною допомогою.

Роботодавців, які не підпишуть договори загальнообов'язкового медичного страхування, в законопроекті пропонується штрафувати. Посадова особа підприємця, організації або установи незалежно від форми власності, зокрема фізична особа-підприємець і самозайнята особа мають сплатити штраф у розмірі від 20 до 30 неоподатковуваних мінімумів (від 360 до 510 гривень). Якщо порушення протягом року повториться, сума зросте — від 680 до 1020 гривень.

Чи потрібні Україні такі зміни — пояснив лікар-експерт Віктор Литвиненко: "Без джерела фінансування наша медицина не підніметься. А таким альтернативним джерелом може бути лише страхування. Страхувати потрібно працюючих людей, які непогано заробляють і могли б додатково оплачувати своє страхування. Тоді соціальні верстви населення — діти та пенсіонери, будуть забезпечені державними грошима. У такому разі це стане нормальною перехідною формою, щоб ми могли повністю перевестися на страхову медицину, як це зробили в Литві, Естонії, Польщі та інших країнах".