Раїса Іванівна Полатайко - 75 років життєвого шляху та 55 творчого

29 травня 1941 року в місті Черкаси в родині службовців народилася дівчинка. Щасливі батьки назвали своє немовля красивим іменем – Раєчка, що в перекладі з давньогрецької означає «поступлива, легка, покірна».

ЗІ СВОЇХ ПІСЕНЬ ВОНА СПЛІТАЛА ВІНОК БАТЬКІВЩИНІ …

З того часу пройшло 75 років, і 29 травня 2016 року Раїсі Полатайко з Мошен відзначає подвійне свято: 75 років життєвого шляху та 55 – творчого.

Раїса Іванівна – чудова жінка, яка всі знають і поважають. Ще в дитинстві вона губилася в гущавині дитячих забав та ігор, об’єднувала навколо себе інших дітей, вміла їх згуртувати, зайняти спільною справою. Вона завжди була впевненою, самостійною, здатною до рішучих дій.

У 1958 році юна красуня вступила до Канівського культурно-освітнього технікуму і вже через два роки отримала спеціальність організатора-методиста культурної роботи. З того часу енергійна дівчина ні на крок не відхилялася від своєї професії і завжди була в центрі культурних подій.

У 1970 році вона закінчила Черкаський педагогічний інститут, і вже не Раєчка, а Раїса Іванівна стала вчителем середньої школи. А де ж, як не в школі, осередок культурного життя? Там вона отримала свій особливий статус – керівник дитячого та педагогічного хору. У школі жінка пропрацювала понад 40 років. Отримала звання старшого вчителя та вчителя вищої категорії. Раїса Іванівна – умілий організатор учнівського колективу. За час освітньої діяльності випустила в самостійне життя чотири класи, кожен з яких став для неї сходинкою до тієї майстерності, яка зробила її справжнім педагогом.

- Це вчитель з великої букви, яка завжди навчала людей усьому доброму. Раїса Іванівна викладала в мене російську мову. Це були найцікавіші уроки, творчі, - каже директор будинку культуриЮрій Логоцький. – Вона уміла так піднести нам матеріал, що він миттєво засвоювався. З нею ми хотіли вчитися. Усіх своїх учнів Раїса Іванівна навчала людяності, бо зрештою і сама такою є. Це прекрасна, талановита людина. Вона сама пише і слова, й музику до пісень. Незважаючи на поважний вік, це дуже енергійна жінка, вона завжди має велике бажання творити. І молодим, я гадаю, варто в неї повчитися.

Життя Раїси Іванівни не обмежувалося стінами рідної школи. Вона була і є активним учасником самодіяльності села. Маючи унікальні вокальні здібності, стала лауреатом багатьох пісенних фестивалів і до сьогодні є керівником Народного хору «Мошногори» та аматорського колективу «Молодички молодії». За невтомну освітню та культурну діяльність отримала чимало нагород, серед яких грамоти відділу освіти ЧРДА, управління освіти ЧОДА, Міністерства освіти, Відмінник освіти України, вчитель вищої категорії; серед відзнак – орден «Знак Пошани», медаль «Ветеран праці», значок «Переможець соціалістичного змагання», Золота медаль лауреата I, II, III фестивалів художньої самодіяльності, медаль «Отличник культурного шефствования на селе».

Раїса Іванівна та її творчі колективи відомі не лише в рідному селі, районі та області. Їх знають у всій Україні та навіть за її межами – в Польщі, Болгарії… Зі своїх пісень сплітала вінок Батьківщині, який пахне степом і різнобарв’ям лугів, життєдайною вологою річок, цілющим повітрям рідної землі і ароматом української ночі.

Із захопленням про спільну з Раїсою Іванівною довгу творчу дорогу розповідає директор музею Т.Шевченка в Мошнах Ганна Грицик:

- Я вдячна долі, що колись зустріла на своєму шляху таку чудову людину. На час нашого знайомства я була директором будинку культури. Раїса Іванівна прекрасна жінка, відповідальна, організована, чуйна, завжди відгукнеться на біду і розділить радість. Усе, що пов’язане з нею – це тільки позитив. Вона ніколи не відмовить у допомозі. Дай, Боже, їй здоров’я щоб ще не один рік Раїса Іванівна енергійно працювала та передавала свій досвід молоді.

У 90-х роках при Спасо-Преображенскій церкві с.Мошни був створений хоровий колектив, яким керує Раїса Іванівна. Він є лауреатом Міжнародного конкурсу церковного співу в Польщі.

- Раїса Іванівна – людина добра, пунктуальна, старанна, уміла. У неї скрізь порядок, хор працює відмінно, ніколи до його роботи зауважень не було, - каже настоятель Спасо-Преображенського храму с.Мошни отець Олег. – Я вважаю, що треба молоді рівнятися на таких людей. Вона не вміє ходити, вона бігає. Такий собі, знаєте, живчик. Іншими словами і не скажеш. Раїса Іванівна – спеціаліст у своїй справі. Вона постійно трудиться. Я зичу їй здоров’я, а все інше буде. Нехай вона служить нам і Богові хоча б до 100 літ.

Вагому підтримку останнім часом надає Народному хору «Мошногори» та аматорським колективам сільська рада та безпосередньо сільський голова богда Шкарбута. Коли відбуваються конкурси, потрібен транспорт, костюми чи що інше, він завжди напоготові:

- Діяльність Раїси Полатайко – це один із стержнів культури в Мошнах. Можна сказати, що вона – «візитка картка» нашого села. Тільки завдяки їй Народний хор досягнув таких вершин. Раїса Іванівна ще й керівник церковного хору і такого багатоголосся, яке звучить у нашому храмі, я не чув більше ніде. Своєю життєвою енергією вона заряджає всіх навколо себе. Я намагаюся допомагати їй усім, чим можу, адже люди повинні рухатися вперед, відвідувати найрізноманітніші заходи та конкурси. І чим більше вони це роблять - тим більше стає їхнє бажання досягати нових висот. Я зичу Раїсі Іванівні довгих років життя, Божого благословення, творчих успіхів, багато цілей та бажання їх підкорити й зі свого боку буду підтримувати її культурну діяльність.

Лише прекрасними словами відгукується про Раїсу Іванівну люди з її оточення. Залишається тільки побажати їй сил та наснаги, вражати новими досягненнями та завжди мати поряд людей, з якими можна розділити радість і біду. Зі святом, шановна ювілярко! Освячуйте й надалі духовні стежини своїми піснями!

Юлія САВЧЕНКО
за матеріалами працівників будинку культури с.Мошни
Газета «Сільські обрії»